Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

камінець

Камінець, -нця́, м. Ум. отъ камінь. 1) Камышекъ. 2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув. 3) синій камінець = камінь 6. Мил. 31.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 213.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАМІНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАМІНЕЦЬ"
Вертлик, -ка, м. Шарманка. Грає на вертлику. Вх. Лем. 397.
Залескота́ти, -чу́, -чеш, гл. = залоскотати.
Запе́внити Cм. запевняти.
Здобувани́на, -ни, ж. = здобуток.
Кидальник, -ка, м. Рабочій, подающій снопы или сѣно при укладкѣ его. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику, і мій кидальнику! Мил. 215.
Попідтинню нар. Подъ плетнемъ, подъ заборомъ. Шевч.
Похворатися, -раємося, -єтеся, гл. Заболѣть (о многихъ). Усі у нас похворалися. Зміев. у.  
Тогобічний, -а, -е. , тогобічній, -я, -є. Находящійся или живущій на другомъ берегу, по ту сторону рѣки.
Це. Cм. Се.
Шматянський, -а, -е. Тряпичный. Гн. І. 154.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАМІНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.