Величатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Величається, мов попадя на весіллі.
2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо!
Зганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зігна́ти, зжену́, -не́ш, гл. 1) Сгонять, согнать съ чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали ти з домівки зганяли. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. 3) — з сві́ту. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? 4) — ти́рсу. У гребенщиковъ: соскабливать, соскоблить ножемъ и сгладить шероховатую поверхность гребня.
Зрадіти, -ді́ю, -єш, гл. Обрадоваться. «Вже козак твій назад іде». А козачка тому зраділа. Пані зраділа. Як вгляділо я вас, так аж зраділо.
Кагальний, -а, -е. 1) = кагаловий.
2) Старшина кагала.
Люби́сток, -тку, м. Раст. Levisticum officinale. Чи в любистку ти купався, що ти мені сподобався? Ум. любисточок.
Палубець, -бця́, м. Ум. отъ палуб.
Повінь, -вені, ж. Разливъ.
Стелепнути, -пну, -неш, гл.
1) Затрясти, тряхнуть.
2) Затрястись.
Сторчовий, -а, -е. 1) Отвѣсно стоящій, перпендикулярный, стоящій ребромъ, стоячій. Сторчова скиба на нашій землі при оранці краще ніж лежача, бо земля дуже пириївата. Сторчовий комір.
2) сторчова хата. Хата, выстроенная изъ поставленныхъ стоймя бревенъ.
Холіва, -ви, ж. ? Низові холіви запорозькі.
