Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє.
Запуза́тіти, -тію, -єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. 2) Забеременѣть.
Змигнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Промелькнуть. Так от як блискавка мигне, так моя доля змигнулась. Съ отрицаніемъ: пройти незамѣтно (о времени). І час не змигнеться. З хорошою нічку ночувати, то й ніченька не змигнеться. З тобою, хлопчино, вечір не змигнеться. і час нам не змигнеться. Время летитъ.
Кривдний, -а, -е. Обидный, несправедливый. Цінування, складене українським народом Москві і москалям, не повинно бути кривдне за-для Москви.
Набува́тися II, -ва́юся, -єшся, сов. в. набу́тися, -бу́юся, -єшся, гл. Надѣваться, надѣться (объ обуви). Чобіт малий, — не набувається.
Нажитни́й, -а́, -е́. Благопріобрѣтенный, наживной. То все нажитне, — ізнов розживемося. Як пійде на добро, то й купимо. нажитна дитина. Ребенокъ рожденный внѣ брака. Людське око на мене гостро дивилось, і на мене, і на моє нажитне, на моє неблагословенне. Cм. наживний.
Неспромога, -ги, ж.
1) Невозможность. Неспромога мені се зробити.
2) Несостоятельность, недостатокъ средствъ. Неспромога моя наймита держати.
Поблідлий, -а, -е. Поблѣднѣвшій. Чорняві хлопченята потомлені, поблідлі.
Стиглий, -а, -е. Зрѣлый, спѣлый. Чи є, діду, стиглі кавуни? Ум. стигленький. Це вже стигленькі ягоди.
Унія, унії, ж. Унія. Ми приїхали просити, нехай і в нас буде благочестиє, як і в людей: а то у нас унія, що ми її й терпіти не можемо.
