зароботящий
Зароботя́щий, -а, -е. Могущій хорошо зарабатывать, имѣющій хорошіе заработки. Найшовсь чоловік у прийми. Люде кажуть — добрий і зароботящий: і тесля, й столяр, і чоботарь, — до всього здатний.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 90.
Том 2, ст. 90.