Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закаблук

Закаблу́к, -ка, м. 1) Задникъ (въ сапогѣ). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Н. п. 2) ха́та закабл́уком. Домъ, построенный въ видѣ буквы Г. Лебед. у. Ум. закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 45.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКАБЛУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКАБЛУК"
Бжола, -ли, ж. бжоляник, -ка, м. и пр. = бджола, бджоляник, и пр.
Бідорака, -ки и бідораха, -хи, об. = бідолаха.
Відтоді нар. Съ тѣхъ поръ. Відтоді та полонина вівчарева звеся. Млак. 100.
Красти, краду, -деш, гл. Красть, воровать. Телят боїться, а волів краде. Ном. № 3034.
Надменши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Уменьшиться, умалиться.
Неповинний, -а, -е. 1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю. Стор. МПр. 84. 2) Не должный.
Позлежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Слежаться (о многомъ). У його жупани та позлежувалися. Чуб. V. 735.
Понакладати, -да́ю, -єш, гл. Наложить (во множествѣ). Сала багато понакладали. Рудч. Ск. II. 26.
Потряхати, -ха́ю, -єш, гл. Встряхивать. Підняли його на руки. Я потряхав-потряхав його, — так ні, він неживий був. Новомоск. у.
Червонюх, -ха, м. Снигирь. Вх. Пч. II. 11. Cм. снігур.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКАБЛУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.