Випурнати, -на́ю, -єш, сов. в. випурнути, -ну, -неш, гл. Вынырять, вынырнуть. Випурнала риба дуже велика. Випурнув норець (з моря).
Вискалятися, -ляюся, -єшся, сов. в. вискалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Оскаливаться, оскалиться.
2) О солнцѣ: проглядывать, проглянуть сквозь тучи. То дощ, то вискалиться.
Ді́вчин, ді́вчинин, -на, -не. Дѣвушкинъ. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Ой ішов же я через дівчинині сіни.
Задобі́д нар. Въ предобѣденное время.
Невмілий, -а, -е. Неумѣлый. У невмілого руки болять.
Неймовірний, -а, -е. Недовѣрчивый. У мене такий чоловік неймовірний, що до всякого мене приклада. В мене матінка нерідная, а дружина неймовірная.
Нетям, -му, м. Непониманіе. Мрячить їм нетям пам'ять. Віддавалась їй безсильна в нетямі людина.
Сьорбати, -баю, -єш, гл. Хлебать. Сьорбай юшку, на дні рибка єсть.
Чутися, -чуюся, -єшся, гл. 1) Быть слышаннымъ, слышаться. Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують. Чулися молоді жарти. 2) Чувствовать себя. Ой коні, коні, ведмеді, чи чуєтеся на силу, чи довезете княгиню? А що, Устино, чи ти чуєшся, що ти вже вільна душа? Чуюся на душі й на тілі, що й я живу.
Шкапа 1, -пи, ж. Кляча, плохая лошадь. Вівса шкапа ззіла, так і віз побила. посл. ум. шкапка.
