Го́род, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. В городі царів син, а за городечком царівна.
Ґерґета́ти, -ґечу, -чеш, гл. 1) = Ґелґотати. Гуси усе ґерґечуть. 1) = Джерґотати.
Зело́, -ла́, с. Зелень, травянистое растеніе. Тихая роса сідала над зелом і древом. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти.
Кметувати, -ту́ю, -єш, гл. Думать, раздумывать. Так чоловік кметував, поглядаючи.
Набаламу́чувати, -чую, -єш, сов. в. набаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. 1) Набалтывать, наболтать (о жидкости). 2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ. 3) Наобольщать, насоблазнять многихъ.
Нарива́ти II, -ва́ю, -єш, сов. в. нари́ти, -рию, -єш, гл. Нарывать, нарыть. Клята свиня нарила на городі такого, що хоч плач!
Обмахало, -ла, с. Опахало, которымъ отгоняютъ мухъ. Сторожъ бахчи иронично о себѣ: На баштані стій обмахалом цілісінький день: птиця клює, дітвора краде.
Полотенце, -ця, с. 1) Ум. отъ полотно. Полотенця на станок лянного. 2) Часть мере́жки. Cм. мережка 1. 3) Плавательная перепонка. 4) Клинокъ косы. Ум. полотенечко.
Попідчищати, -ща́ю, -єш
Цюць! меж. Такимъ крикомъ гонятъ свиней.
