Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Зві́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. зві́ситися, -шуся, -сишся, гл. Свѣшиваться, свѣситься.
Каючок, -чка, м. Ум. отъ каю́к.
Отаборитися, -рюся, -ришся, гл.
1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем.
2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.
Позавойовувати, -вую, -єш, гл. Завоевать (во множествѣ). Позавойовував собі і городів і земель.
Полотнянка, -ки, ж. Верхнее полотняное платье крестьянъ (мужчинъ и женщимъ) въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи: или длинное съ таліей, или, у мужчинъ подо Львовомъ, короткое, только до пояса. На нім стара брудна полотнянка.
Попідпухати, -ха́ю, -єш, гл. Припухнуть (во многихъ мѣстахъ).
Роспищатися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Распищаться.
Ставчатий, -а, -е. Составной.
Шажок, -жка, м. Ум. отъ шаг.