Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Говіння, -ня, с. 1) Говѣніе. З дурного говіння не буде спасіння. Ном. № 133. 2) Постъ. Шух. І. 41; Гн. II. 175. Звоювали Путилову в велике говінє. ЕЗ. V. 144.
Зголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. І. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,... та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.
Зовсі и зовсім, нар. Совсѣмъ, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. О. 1862. IV. 81. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий. Ном. № 430.
Кипарис, -су, м. Кипарисъ. Біжить у сад меж кипариси чорні. К. МХ. 42.
Мо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать.
Набі́р 2, -бо́ру, м. Наборъ. Бути ж мені у неволі, у некруцькому наборі. Н. п.
Обвіватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обвіятися, -віюся, -єшся, гл. Обвѣваться, обвѣяться, быть обвѣваему, обвѣянному; быть оббитому вѣтромъ. Весна раз красна.... обвіялись мої квіточки.... залюбки вітрець обшморгав — замість іграшки. Г. Барв. 128.
Печище, -ща, с. 1) Дно печи. Черном. 2) Мѣсто, гдѣ была печь, а послѣ разрушенія дома осталась глина и кирпичъ. 3) Выжженное сонцемъ мѣсто. Черк. у.
Плітуха, -хи, ж. Раст. Convolvulus sepium L. ЗЮЗО. І. 119.
Табин, -ну, м. Шелковая плотная матерія. Шейк.