Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відножина, -ни, ж. = віднога. Міусск. окр.
Голдувати, -дую, -єш, гл. Давать дань, быть въ ленной зависимости. Ей, Василю Молдавський, господарю наш волоський! Чи будеш за нас одностайне стояти? Будем тобі голдовати; коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти, — будем иншому пану кров'ю вже голдувати. АД. II. 101. Царі Владиці всіх владик голдують. К. ПС. 8.
Згукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? МВ. ІІ. 110. 2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Зцілити, -ся. Cм. зціляти, -ся.
Наполоска́тися, -лощу́ся, -щешся, гл. Вдоволь наполоскаться.
Прообідати, -даю, -єш, гл. Пропустить, потерять что обѣдая.
Протесати, -шу́, -шеш, гл. 1) Протесать. 2) Потерять? утратить? Згубив Сава, протесав Сава свою віру навіки. Н. п.
Розоряти, -ряю, -єш, сов. в. розори́ти, -рю́, -риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.
Сельце, -ця, с. Ум. отъ село.
Убутися Cм. убуватися.