Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ариш II, -ша, м. Дышло воловье въ арбѣ. Екат. Мнж. 175. См. араші.
Варе меж. = вара. Федьк.
Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча. Рудч. Ск. І. 11. 2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Ном. № 12662. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Ном. № 12503. Він одвічає, а той остається у боці. Зміев. у.
За-Ві́що? За что? За-віщо він її убив?
Зляпати, -паю, -єш, гл. Сдѣлать неаккуратно, неумѣло. Іх (великі млини) німці будувать уміють, а вже не зляпає наш брат. Греб. 384.
Комедія, -дії, ж. Комедія. Почав він... писати... комедії на театр. К. Гр. Кв. XVIII.
Леда́щий, -а, -е. = ледачий. Ледащому всюди зле. Чуб. І. 262.
Наднести́ Cм. надносити.
Негарно нар. Нехорошо; некрасиво.
Сюда нар. = сюди.