Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Гугня́віти, -вію, -єш, гл. Гнусить, говорить въ носъ. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє.
Жалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. 1) Жаловаться. Жалкується на ногу. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робиш? жалкуються молодиці, що ти шкоду робиш. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю. 2) Плакаться, сѣтовать, От як стала вона жалкуватись: що мені робити? Нема слуги. От життя моє! жалкується. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люде.
За́мисл, -лу, м. Намѣреніе, умыслъ, замыслъ. Луччий розмисл, як замисл.
Засторо́нок, -нку, м. Боковое отдѣленіе въ клу́ні, въ комнатѣ, въ амбарѣ, боковой придѣлъ въ церкви и пр. Показав засторонки, повні пшениці арнаутки.
Зве́рхник, -ка, ж. Начальство, старшій, власть имущій. Нові там зверхники запанували.
Обмальовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. обмалюватися, -лю́юся, -єшся, гл. 1) Быть окрашиваемымъ, расписаннымъ (красками). 2) Обрисовываться, обрисоваться. Богиня Сонце (в колядках) обмальовується такими блискучими фарбами.
Обморок, -ку, м. — бере́ кого́. Дурно кому. Мене обморок бере, такі млію... Руки, ноги трусяться.
Стрімкий, -а, -е. 1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Цей причілок дуже стрімкий.
2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко.
Цурочка, -ки, ж. Ум. отъ цурка.