Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бабухатий, -а, -е. Пузатый, брюхастый. Вх. Лем. 389.
Віддання, -ня, с. 1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання: 2) Выходъ замужъ. Св. Л. 197. дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11. 3) Народный праздникъ 15 января. ХС. І. 74. Чуб. ІІІ. 5. Ум. відданнячко. Маю сестру на відданнячку. Гол. IV. 547.
Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. Осн. 1861. XI. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. Чуб. V. 172. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. Св. П. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. Черном. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. ХС. VII. 451. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми. Мир. ХРВ. 168.
Двої́стий, -а, -е. Двойной.
Дружко́, -ка́, м. Приглашенный родителями жениха женатый мужчина; онъ распоряжается свадьбой. МУЕ. ІІІ. 93. Сим. 11. КС. 1883. II. 380. На тарілку положать рушник і дадуть дружкові, піддружому і старостам. Мет. 190. Аж ось крикнув дружко: «старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести з хати на двір погуляти. Кв. І. 14. Ум. дру́женько, дру́жонько. Грин. ІІІ. 436. Одчиняйте сватам хату, друженькам пивницю. Н. п.
Збі́рник, -ка, м. Сборникъ. Ум. збі́рничок.  
Поворушитися, -шу́ся, -шишся, гл. Пошевелиться. Аби поворушились, аби словечко між собою заговорили, зараз пани й гримають. МВ. І. 46.
Потиженно нар. Понедѣльно. Ціни не сказав, почому платитиме Трохимові, чи в день, чи потиженно. Кв.
Роздобритися, -рюся, -ришся, гл. Раздобриться, сдѣлаться добрымъ. Роздобривсь бач як, що вже й грошей дає. Конст. у.
Свободити, -джу́, -ди́ш, гл. Освободить. Всьому світу сина поробила, мир з неволі свободила. Чуб. III. 375.