Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верштаб, -бу, м. У овчинниковъ: снарядъ въ видѣ стоящаго одного или двухъ параллельно поставленныхъ шестовъ съ перекладинами, употребляемый для навѣшиванія овчины при ея обработкѣ. Вас. 153. Сумск. у.
Дармови́й, -а́, -е́. = Даремний 1.
М'я́льниця, -ці, ж. Ручной приборъ для мятья кожъ. Части его: стовп — деревянный столбъ, вставленный въ колоду — постамента съ пяткой, — на которой столбъ вращается; надѣтый на столбъ круг — деревянный дискъ съ крилами — рукоятками; шпилі з рогачиками — палки съ головками, вставленными въ дыры на кругѣ для зажиманія кожи; рівчак — каналъ въ столбѣ, въ который вкладывается кожа и прижимается сверху вторымъ кругомъ. Вас. 159.
Нажаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Набраться страха.
Притьмом нар. 1) Безотлагательно, какъ можно скорѣе. Притьмом треба грошей. Кв. Щоб притьмом було зроблено. Черк. у. Злякалась миша та притьмом поміж травою, лопушком з переполоху почухрала. Гліб. 2) Очень, сильно, настойчиво. А їсти притьмом хочеться. Котл. МЧ. 458. Ледві ноги волочить, піт із неї так і тече, притьмом просить музику: «Та годі бо, дядьку!» Кв. Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном напався на тебе і знай верзе притьмом, що... Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 3) Совершенно, окончательно, рѣшительно, какъ разъ, непремѣнно. Хоч притьмом винен, — каже: ні! Притьмом лежить, каже — стоїть. Н. Вол. у. Притьмом прибрав у свої руки. Стор. МПр. 146. Притьмом у сій порі прийшов, ні, каже, опізнився. Н. Вол. у. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, все випада таки Рябка притьмом побить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85). Коли люде косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти. Г. Барв. 286. 4) Окончательно, рѣшительно; навѣрное. Нехай скаже притьмом. Н. Вол. у. А тут я притьмом знаю, шо не він тут був. Уман. у.
Протверезитися, -жуся, -зишся, гл. Протрезвиться, отрезвиться. А далі трошки проходився, прочумався, протверезився. Котл. Ен. II. 12.
Талування, -ня, с. 1) Топтаніе, вытаптываніе. Шейк. 2) = нехтування.
Товди, товді, нар. = тоді. Товди собі зробили вечеру. Гн. І. 118. Товді я була весела, як у батенька я жила. Чуб. IV. 387.
Цви́нтарь, -ря, м. Мѣсто въ церковной оградѣ, погостъ, кладбище. Чуб. І. 48. О. 1861. XI. Св. 41. Мурована церква з високою дзвіницею давня вже; мур аж зазеленів; вимощений цвинтарь проріс травою. МВ. І. 149. А титаря на цвинтарі вчора поховали. Шевч. 175. Горбатий цвинтарь у молодого лікаря. Ном. № 13933.
Шабля, -лі, ж. 1) Сабля. Блиснем шаблями, як сонце в хмарі. Чуб. III. 277. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. Ном. 2) = міч 2. МУЕ. ІІІ. 964. Ум. шабелька, шабеленька, шабелечка. КС. 1882. X. 40. Серед війська стоячи і шабельку держучи. Макс. Із під бока шабеленьку витягає. Мет. 182.