Відчустрити, -рю, -риш, гл. Отколотить, высѣчь.
Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Кислоокий, -а, -е. Съ гноящимися глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий.
Нао́сліп нар. Слѣпо, не глядя.
Низина, -ни, ж. = низовина. На той рік треба й низини виорати.
Очеретяник, -ка́, м. Чертъ, живущій въ тростникѣ.
Повсаджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Усѣсться (о многихъ).
Попонько, -ка, м. Ум. отъ піп.
Потемки нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть.
Сіло, -ла, с. Петля, силокъ. Попав в сіло. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ум. сільце́.