Гуса́к, -ка́, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачо́к.
Забага́тися, -га́юся, -єшся, гл. = забажатися. Бач, чого забагається.
Збутві́ти, -вію, -єш, гл. Испортиться, сгнить.
Знаменята, -нят, с. мн. Значки или клейма на рогатомъ скотѣ, налагаемые на него гуцулами предъ выгономъ въ полонину. Кождий кладе своїй маржині свої знаменьи́та.
Кінва Ii, -ви, ж. соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться.
Пароститися, -щуся, -стишся, гл. Пускать побѣги, ростки. Вже жито почало пароститися.
Понадмолочувати, -чую, -єш, гл. Надмолотить (во множествѣ).
Сплодити, -джу, -диш, гл. Произвести на свѣтъ, родить. Та бодай тая річка риби не сплодила. Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував, що до розуму довів.
Угаснути Cм. угасати. Угатити. Cм. угачувати.
Шашка, -ки, ж. Насѣк. Ephemera, обыденка.