Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гри́пик, -ка, м. Та часть скрипки, гдѣ привязаны струны, за подставкою. Новомоск. у.
Ґари́та, -ти, ж. Карета. Посадили її в ґариту. АД. І. 312.
Досто́тній, -я, -є. Точь въ точь, совершенно похожій.
Жовто́брюшок, -шка, м. Ум. отъ жовтобрюх.
Замовля́ння, -ня, с. Заговариваніе, заговоръ. Ном. стр. II.
Луско́вий, -а, -е. О тканяхъ: вытканный узоромъ въ видѣ чешуи (луска)? Скатертиночки все лусковії. Грин. III. 119.
Мо́рва, -ви, ж. Тутовое дерево, Morus nigra, alba.
Пітник, -ка, м. 1) Потникъ. Черк. у. О. 1862. V. 103. 2) Часть хомута: войлочная подкладка на шеѣ лошади. Вас. 159.
Просище, -ща, с. Поле, бывшее подъ просомъ. Вас. 196. На просищі дак і добреньке жито.
Сіпака, -ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.