Злічувати, -чую, -єш, сов. в. злічи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Сосчитывать, сосчитать. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Хто воінство його злічити може.
2) Вылѣчивать, вылѣчить. Як би од Бога болізнь, то Бог би й злічив.
3) О разбитой посудѣ: склеивать, склеить. Злічила макітру, та вже год десять живе.
Кванька, -ки, ж. Родъ жидкаго кушанья. Добра кванька, та нема лоньки, — хіба буду пальком. Употребляется только въ поговоркѣ?
Ло́щина, -ни, м. = лощовина. На лощині пасеться стадо турів. . Ум. лощинка.
Нальнува́ти, -ную́, -є́ш, гл. Собрать льнува́вши. Cм. льнувати.
Нащебетати, -бечу, -чеш, гл.
1) Нащебетать.
2) Наговорить много. Дівчата прибіжять, нащебечуть.
Новорожденець, -нця, м. Новорожденный сынъ. Кланяюсь і хлібом, і вином, і сином новорожденцем.
Переметнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ переметати. Перебросить, перекинуть.
Позахлявати, -ва́ємо, -єте, гл. Отощать, ослабѣть (о многихъ). Позахлявали так, що не можуть одтягти до його гласу.
Розчинка, -ки, ж. Ум. отъ розчина.
Сітняг, гу́, м. = осітняг.