Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відтоптувати, -тую, -єш, сов. в. відтоптати, -пчу, -чеш, гл. Оттаптывать, оттоптать, истоптать (обувь, ноги). Ми вже й ноги відтоптали, ходивши до свата. Г. Барв. 387. Черевички відтопчу. Грин. ІІІ. 156. відтрутити. Cм. відтручати.
Зімува́тися, -муюся, -єшся, гл. 1) = зімувати і. Ой убірайтесь, славні чумаченьки, зімуватись до Лугу. Грин. III. 571. 2) Содержаться зимой, кормиться зимой.
Небіжечка, -ки, ж. Ум. отъ небіжка.  
Одзьобувати, -бую, -єш, сов. в. одзьо́бати, -баю, -єш, гл. = обполювати, обполоти. Вх. Лем. 442.
Переходом нар. По пути, во время прохожденія. Колись переходом стояв у нашому селі москаль. О. 1862. І. 28.
Позав'язувати, -зую, -єш, гл. Завязать (во множествѣ). Назад руки (новобранцям) позав'язували. Чуб. V. 995.
Порошок, -шку, м. Ум. отъ порох.
Псота, -ти, ж. 1) Бѣдность; бѣда, нужда. Вх. Уг. 264. 2) Плохая погода. Вх. Лем. 458. 3) Брань. Вх. Лем. 458.
Синітка, -ки, ж. = синятка. Cм. синьота.
Шарпатися, -паюся, -єшся, гл. Рваться. Потять посадити її на стілець, но молода не дається, кричить і плаче, шарпається, не дається посадити. Грин. III. 508. Як почали коні шарпаться, то й збрую подерли. Н. Вол. у.