Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Винователь, -ля, м. Обвинитель. Жено, де ж ті винувателі твої? Єв. І. VIII. 10.
Зашули́ти, -лю́, -лиш, гл. Въ игрѣ въ шуль: бросить палку такъ, чтобы она концемъ подсунулась подъ лежащую на землѣ палку. КС. 1887. VI. 477.
Капелян, -на, м. Капелланъ.
Лапанина, -ни, ж. 1) Постоянное щупаніе. Желех. 2) Постоянное хватаніе.
Обляшувати, -шую, -єш, сов. в. обля́шити, -шу, -шиш, гл. Ополячивать, ополячить. Ти кажеш, що жінка мене обляшила. К. ЧР. 217.
Ошемоніти, -нію, -єш, гл. Лишиться сознанія. Мене як ударили, то я ошемонів. Екат.
Папушник, -ка, м. Пасхальный хлѣбъ, баба. Полт. г.
Померзитися, -жуся, -зишся, гл. Получить отвращеніе. Вх. Уг. 261.
Слонь, -ня м., слонька, -ки, ж. пт. Scolopax rusticola, вальдшнепъ. Вх. Пч. II. 14.
Струснути, -сну, -неш, гл. 1) Встряхнуть. Струсне за гриву, то так і впаде. ЗОЮР. І. 125. 2) Стряхнуть. От чоловік струснув груші, жінка позбірала. Рудч. Ск. І. 186.