Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Більшість, -шости, ж. Большинство. Більшість була на моїй стороні.
Висвідчати, -ча́ю, -єш, гл. Свидѣтельствовать, доказывать. Гляньте, браття, правду святе письмо свідчить-висвідчає. Макс.
Витавати, -таю, -єш, гл. Выступать изъ воды. Тепер і тут каміння повитавало і там потроху витає з води. Екатер. у. (Залюб.). Cм. витонути.
Водву́д, -да, м. = одуд. Вх. Пч. II. 15.
Ми́лий, -а, -е. 1) Милый, любезный. Батько милий, мати мила, дівчина миліща. Чуб. V. 110. по-під сам милий біг просити кого. Молить, заклинать. Желех. 2) Милый, возлюбленный. Милий милу покидає, — вороги раденькі. Н. п. Нехай милий подивиться, що на серці діється. Мет. 15. 3) Пріятный, любезный. Ум. миленький, милесенький. Миленький, милесенький мій! Мет. Моя мила милесенька, голубка сивесенька. Чуб. V. 13.
На́сит, -ту, м. Насыщеніе. Вкинутись... у ту ідольску роскіш, що нема їй ні міри, ні впину, ні наситу. О. 1861. І. Куліш. 317.
Німка, -ки, ж. = німкеня.
Погарчати, -чу́, -чи́ш, гл. Поворчать (о собакѣ и человѣкѣ).
Призабути, -буду, -деш, гл. Нѣсколько забыть. Призабув своє рідне слово. Г. Барв. 489. Тим часом мене тут призабули. Г. Барв. 317.
Упокоювати, -ко́юю, юєш, сов. в. упоко́їти, -кою, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. В одному Возі моє серце себе впокоїть, одпочине. К. Псал. 139. Як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять. Мир. Пов. II. 84.