Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Здиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. зди́бати, -баю(-блю), -баєш(-блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Камен. у. Ідуть, ідуть, здибають пана. Рудч. Ск. І. 162. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Гол. І. 273. Біда здибав легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Він нас здибав за селом. Камен. у.
Знущання, -ня, с. Издѣвательство.
Насолити Cм. насолювати.
Одзьобувати, -бую, -єш, сов. в. одзьо́бати, -баю, -єш, гл. = обполювати, обполоти. Вх. Лем. 442.
Підсубійок, -йка, м. = підсубійник. Ном. № 3130.
Поперебиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Перебиться (во множествѣ).
Свиночка, -ки, ж. Ум. отъ свиня.
Спроможність, -вости, ж. = спромога. Чуб. І. 233. Не скупість — така спроможність. Ном. Як спроможність. Какъ позволяютъ средства Зодягалися таки, як спроможность їх була. Рудч. Ск. II. 174.
Тади, тадивай, нар. = туди. Вх. Зн. 23. Єно нам повіджь, ци не ішла тади, ци не ішла дака білаглова. Гол. II. 10.
Чмовхальниця, -ці, ж. Трепалка. Угор.