Більшити, -шу, -шиш, гл. Увеличивать.
До I пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Верболіз б'є до сліз. Дійшов до села. До меду ласий. 2) Къ. Говори до стовпа. Піти до голови по розум. Піду до річеньки. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, Боже, здоров'я. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. 3) Въ. Ходи зо мною до кімнати. Приймати до рук. Ішов до церкви. Запріг до плуга волів. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Важкий до ходу. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Любі, милі до розмови. Дам тобі пораду до життя. 6) Съ. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. о панів — пан, до мужиків мужик. 7) За. Узятися до роботи. Бояре до шабель! До науки бралися. 8) До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженіи, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (, до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на , до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. У нашій слободі москалів до напасти. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. 11) До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. 12) До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. 13) До душі́. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. До заги́ну. До смерти. Будем битись до загину. Любить до загину. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основанія. 16) До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Вершечки докупи схилились. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. 19) До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. 20) До-мі́ста. Въ одно мѣсто. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. 22) До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. 23) До па́ри. Подъ пару; подъ стать. 24) До послі́дку. Окончательно, до конца. 25) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Не до-прикладу хавчить. 26) До-пуття́. Какъ слѣдуетъ. 27) До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 28) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 29) До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія Cм. на коренное слово.
Матінкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Часто говорить: ох, матінко! Ох, матінко! — тут шепче, оха матінкує (баба-шептуха), а там на здобич погляда.
Платити, -чу́, -тиш, гл. Платить.
Поблагословитися, -влю́ся, -вишся, гл.
1) Получить благословеніе. Я підійшов поблагословитись.
2) Перекреститься передъ началомъ дѣла. Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась в печеню.
Повертати, -та́ю, -єш, сов. в. поверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Він так хвостом і повернув. 2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. 3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. 4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. у нівець повернути. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. повернути на користь. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі.
Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя.
Скіплина, -ни, ж. = скіпщина.
Убігати, -га́ю, -єш, сов. в. убігти, -жу, -жи́ш, гл.
1) Вбѣгать, вбѣжать. Убігла в сіни і замкнулась.
2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать. Він за нею дуже вбігає.
3) Пробѣгать, пробѣжать. Пятьсот верст убігли.
4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік.
Цяцькування, -ня, с. Украшеніе.
