Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дові́яти, -ві́ю, -єш, гл. 1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182. 2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.
Заполони́ти, -ню́, -ниш, гл. Плѣнить, взять въ плѣнъ. Душу мою заполониш. Млак. 8. Думка, як би заполонити Четвертинського. Стор. МПр. 71.
З'ї́хати, -ся. Cм. з'їздити, -ся.
Лупеса́ти, -са́ю, -єш, гл. Лупить, облупливать, сдирать (кожу, кору, скорлупу). Желех. Вх. Зн. 34.
Нестемнісінько нар. = нестеменнісінько. Написи біля приказок я робив нестемнісінько такі, які були у Марковича. Ном., Передм. III.
Перебийніс, -носа, м. Съ перебитымъ носомъ.
Перебідкатися, -каюся, -єшся, гл. Перебѣдствовать.
Підбороздня, -ні, ж. пт. = веснівка 2. Вх. Пч. II. 8.  
Підписування, -ня, с. Подписываніе.
Подопрядати, -да́ю, -єш, гл. Допрясть (во множествѣ).