Випаляти, -ля́ю, -єш, гл. = випалювати.
Відтоді нар. Съ тѣхъ поръ. Відтоді та полонина вівчарева звеся.
Ґеґа́дзи, -дз и ґеґа́цки, -цьок,, ж. мн. = Ґарґачки. Ум. Ґеґа́дзьки.
Згороди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити.
Ійти, ійду́, -де́ш, гл. = іти. Аж ійшов я мимо його.
Маслачо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ маслак. 2) Кость пальца, Falanga.
Ми́нтус, -са, м. Ломоть, кусокъ хлѣба, полученный нищимъ , вообще всякая съѣдобная подачка нищему; отсюда минтуси — просто подачки, остатки пищи, даваемые нищимъ и пр. Там би мати минтусами краденими годувала. Cм. мантули, мантулки.
Оленя, -ня́ти, с. Дѣтенышъ — олень.
Петрушковий, -а, -е. = петрущаний. петрушко́ва уставка. Уставка съ особаго рода узоромъ. Cм. петрушечка 2.
Подружити, -жу, -жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали.