Дерка́ч, -ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. 2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. 3) Названіе вола тонкаго и высокого, съ подтянутымъ животомъ. 4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. 5) Родъ игры съ трещеткой. Ум. Дерка́чик.
Дідо́чок, -чка, м. Ум. отъ дідок.
Ду́ся, -сі, ж. Душка, душенька. Марусю, дусю, мийся, чешися. А в Марусі дусі чотирі подусі.
Меря́вий, -а, -е. Жесткій, упрямый.
Незнай, -наю, м. Незнаніе. Незнай гріха не чинить.
Нізвідкіля нар. Неоткуда. нізвідкіля сподіватись грошей великих.
Обгиналки, -лок, ж. мн. Бока плоскодонной лодки.
Перещебетати, -чу́, -чеш, гл. Перестать щебетать. Перещебетала таки цокотуха.
Скарбничий, -чого, м. = скарбівничий.
Утулити, -ся. Cм. утуляти, -ся.