Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

айкало

А́йкало, -ла, ж. = Ая́йкало.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 5.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АЙКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АЙКАЛО"
Божество, -ва, с. Божество. К. МХ. 10. Ольга тепер здавалась йому божеством. Левиц. Пов. 284.
Вистягом нар. Въ строчку.
Гній, гною, м. 1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
Кобзарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть кобзаре́м. Желех.
Морґу́ля, -лі, ж. Шишка; опухоль. Ум. морґулька.
На́йда, -ди, ж. Найденышъ.  
Піддружба, -би, м. = піддружий. Федьк. О. 1861. IV. 35.
Попереривати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и перервати, но во множествѣ.
Прочнути, -ся. Cм. прочинати, -ся.
Тулун, -на, м. Кожа козы, снятая цѣльною, — служить какъ мѣшокъ для муки или соли. О. 1862. V. Кух. 39.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АЙКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.