дур
Дур, -ру, м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Панський дур. 2) Одуреніе. До дуру всі тоді пили. Дур напав від хмелю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 456.
Том 1, ст. 456.