Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ворожбитівна, -ни, ж. Дочь колдуна.
Є́звіро, -ра, с. Глубокая рытвина въ горахъ, наполненная водой, глубокая водомоина въ горахъ. Шух. I. 178, 210.
Забо́вкати, -каю, -єш, гл. Начать звонить.
Запашни́й, -а́, -е Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487.
Зубіч нар. = узбіч. Н. Вол. у.
Косяка нар. Наискось, діагонально. То взад, то вбік, то косяка.
Плюсь! меж. 1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду. 2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба». Котл. Ен. І. 17.
Рушниця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. рушничка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. І. 169.
Скрикувати, -кую, -єш, сов. в. скрикнути, -ну, -неш, гл. 1) Созывать, созвать. Скрикніть ви сон з усіх сторон на рожденного і хрещеного риба Божого N. Ном. № 8412. 2) Вскрикнуть. Ой мені лихо! — скрикнула молодиця. Стор. І. 41.
Уїсти, уїм, уїси, гл. Съѣсть, поѣсть достаточно. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869.