Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Виснитися Cм. висинатися.
Дотули́ти, -лю́, -лиш, гл. Приставать.
Знебожитися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало».
Колошкати, -каю, -єш, гл. Тревожить, вспугивать. За те (б'ють), — сказав один Рябкові з наймитів, — щоб не колошкав ти вночі своїх панів. Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене Я кричу: не полохайте, а вони колошкають.
Мо́рох, -ху, м. Плѣсень, мохъ. У москалів так кладуть стіжки, що як піде дощ, постоє стіжок, то так морохом і обросте.
Повиморожувати, -жую, -єш, гл. Выморозить (во множествѣ).
Прив'ялий, -а, -е. Привядшій, отчасти увядшій.
Солодок, -дка, е = солодкий. Не будь ні гірок, ні солодок.
Щебетливий, -а, -е. 1) О птицѣ: постоянно щебечушій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива.
2) Говорливый. Весела собі, щебетлива.