Довгочху́н, -на́, м. Долго чихающій.
Дотеса́ти, -ся. Cм. дотісувати, -ся.
Засві́дчувати, -чую, -єш, сов. в. засві́дчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, засвидѣтельствовать.
Зіха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зіхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зігнув, потягся і подався на слободу. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати.
Ло́кіть, -ктя, м. 1) Локоть (часть руки). Близько локіть, та не вкусиш. 2) Мѣра длины, раньше равнявшаяся третьей части сажня, какъ видно изъ слѣд.: Пятдесятъ и сѣмъ локтей вдовжъ, а вширъ тридцять и сѣмъ локтей, що чинить девятнадцять сажней вдовжъ, а вширъ дванадцять сажней и локоть. (Отрывки изъ Лѣтоп. Мгарск. мон. . Въ соврем. употребленіи это мѣра, соотвѣтствующая длинѣ руки отъ локтя до конца средняго пальца. Хто з вас журившись може прибавити до зросту свого один локіть? Ой дам тобі... локіть полотенця.
Ми́ло I, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. 2) — собаче. Раст. Herniaria glabra. L. Ум. мильце.
Молодцюва́ти, -цюю, -єш, гл. Молодечествовать.
Побережина, -ни, ж. Прибрежье, мѣстность по берегу рѣки.
Торкнути, -ся. Cм. торкати, -ся.
Усиловуватися, -вуюся, -єшся, гл. = усилковуватися. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити.