Відзиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відізватися, -звуся, -вешся, гл. Отзываться, отозваться.
Кироман, -ну, м. Раст. Stalice latifolia Lm.
Либа́цький, -а, -е. Принадлежащій либак'у, относящійся къ нему.
Наба́вити, -ся. Cм. набавляти, -ся.
Ото, ото́ж, нар. Вотъ, вотъ то, вотъ это, вотъ такъ. Ото вийшов сіяч сіяти. Ото ж тая дівчинонька. Заходить ото він до мельника. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б'є. Ото цвяхована гиря. Ото ротата на все село. Ото ж він приніс. Ото ж ми ся в свого пана вірне дослужили, що на наші білі ручки й ніжки кайдани зложили.
Пороспорюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Распороться (во множествѣ).
Прицькувати, -ку́ю, -є́ш, гл. Натравить собаками.
Розсуджувати, -джую, -єш, сов. в. розсудити, -джу, -диш, гл. 1) Разсуживать, разсудить, рѣшить. Розсуджує пригнічених по правді. Зараз не вішають, а поперед розсудять. 2) Разрѣшать, разрѣшить, разгадать. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон. 3) Разговорами сплетнями разлучать, разлучить. Женихався, з неї не сміявся, — думав — моя буде, — розраяли та розсудили проклятії люде.
Селюк, -ка, м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки.
Скритка, -ки, ж. = накритка = покритка.