Згрязи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. = згрузи́ти. Згряжена дорога.
Ле́стками підійти́. Лестью добиваться, льстить. Ум. ле́стівочки. Як узяли лестівочками підходить.
Лисови́нчик, -ка, м. Ум. отъ лисови́н.
Наколі́нниця, -ці, ж. Обыкн. во мн. ч. наколі́нниці. Родъ камашъ изъ бѣлой шерсти, надѣваемыхъ зимой гуцульскими женщинами и завязываемыхъ выше колѣнъ.
Підсихати, -ха́ю, -єш, сов. в. підсохти, -хну, -неш, гл. Подсыхать, подсохнуть. А дров нарубав гнилих, та вони підсохнуть трохи та й займуться.
Підстарший, -а, -е. Слѣдующій за старшимъ. Старша сестра коня веде, а підстарша зброю несе. Підстарші дружки.
Полаторжитися, -жуся, -жишся, гл. Помириться. Як би вони полаторжилися, се б то поладились, то й жили б у місті.
Поміст, мо́сту, м. Полъ деревянный. А в нашого Галайди хата на помості. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе трава на помості. У дівчини чорнявої ввесь двір на помості. Як шкваркне об поміст.
Трудовниця, -ці, ж. Труженица. Вона яка трудовниця!
Убірати, -ра́ю, -єш, сов. в. убрати, -беру, -реш, гл. 1) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Вбери й пенька, то стане за Панька. Ой косо, косо кохана! сім літ я тебе кохала, що-неділеньки вбірала. убрати в шо́ри. Первоначально — запречь, переносно: забрать, взять въ руки. 2) Надѣвать, надѣть. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. 3) Убирать, убрать, принять. Убрав, як сіно в годину. Хліб убірає, хто його має. Так росходивсь, шо і в два не вбереш. 4) Пачкать, запачкать. Убрав ноги в куряву. 5) — в себе. Всасывать, всосать. 6) Ѣсть, съѣсть. Вбірай, свате, капусту.