Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Де-да́лі, нар. Чѣмъ далѣе. Де-далі, де-далі усе стихає, ні травка не колишеться, усе чогось жде великого, страшного. Вона (турецька цариця) не молодіє, не старіє, а де-далі зліє.
З'ясирити, -рю, -риш, гл. Взять въ неволю, въ плѣнъ. А я з'ясирю панну.
Нікчемниця, -ці, ж.
1) Ни къ чему негодная вещь; бездѣлица. На шо це воно вам оці наші пісні? Нікчемниця!
2) Негодная, ни къ чему неспособная женщина.
Остовпіти, -пію, -єш, гл. Остолбенѣть. Як побачив вовка, так і остовпів.
Перебанувати, -ную, -єш, гл. Пережить, перенесть что-либо горестное. Ой я тую зиму борзо не перезимую, ой я свого миленького не перебаную.
Перепіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. перепра́тися, -перу́ся, -решся, гл. Перестирываться, перестираться, перемываться, перемыться. Ото сорочка така, що через три дні перепірається і сама на тебе надівається.
Понаговорювати, -рюю, -єш, гл.
1) Наговорить (во множествѣ).
2) Наклеветать (во множествѣ). Всі знали Борюха, навіть годили йому, щоб часом не понаговорював чого на дочок.
Скореняти, -няю, -єш, сов. в. скорени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Искоренять, искоренить. Нашого насіння ніхто не скоренить.
Тамусь нар. = там.