Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воркота, -ти, ж. Мурлыканіе. Ой на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. (1849), 102.
Книп, -па, м. 1) = ґнип. 2) Неотеса, мужикъ. Там ходило два: подивиться — книпи, а як загра! Лебед. у.
Лапатися, -паюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] лапну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Щупаться, касаться, коснуться, дотрогиваться, дотронуться.
Ле́глий, -а, -е. Залежалый, затхлый, прѣлый (о мукѣ).
Оскоромити, -ся. Cм. оскоромлювати, -ся.
Прохати, -ха́ю, -єш, гл. Просить. Як тому не дати, хто вміє прохати. Ном. № 4473. — на виступці. Указывать на дверь, просить вонъ.
Умістити, -ся. Cм. уміщати, -ся.
Усохлий, -а, -е. Засохшій. Побачили смоковницю, всохлу від коріня. Єв. Мр. XI. 20.
Цупко нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. Н. Вол. у. Цупко стало у нас за ліс. Камен. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.
Чад, -ду, м. Угаръ. Нехай іде з димом і чадом. Ном. № 8380.