Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жирува́ння, -ня, с. 1) Кормежка (дикихъ животныхъ). 2) Шалости, заигрыванье парней съ дѣвушками и наоборотъ. 3) Въ формѣ: жированє. Инкрустація, инкрустированіе металломъ. Шух. I. 273, 280.
Запоро́жчик, -ка, м. Запорожскій козакъ. Чи заступляться ж то за хрещений люд наші запорожчики? Стор. МПр. 50.
Збро́я, -ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Обглядати, -да́ю, -єш, сов. в. обглядіти, -джу, -диш, гл. Осматривать, осмотрѣть.
Перерепатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться, полопаться.
Призводити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.
Скорохват, -та, м. Человѣкъ, быстро за все берущійся.
Шиць меж. Скокъ. Коли се жаба шиць у воду. Чуб. I. 55.
Щеплення, -ня, с. Прививка.