Відріз, -зу, м. Мѣра земли: участокъ въ три десятины.
Воєводський, -а, -е. Воеводскій.
Діл I, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Нет мене, сивий коню, горами, долами. 2) Полъ земляной. Як мертва на діл повалилась. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Склонив головочку низько до-долочку. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Забендюгува́ти, -гу́ю, -єш, гл. О возѣ съ снопами, сѣномъ: придавить сверху положенной жердью (рублё́м). Понакладали вози (снопами), забендюгували, ушнурували.
За́зір, -зору, м. 1) Замѣтность, примѣтность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. 2) нема й за́зору, — зазором. Нельзя и увидѣть, нѣтъ и слѣда, нѣтъ и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. У його курей і зазору нема. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу.
За́ку́ска, -ки, ж. Закуска. Спасибі за закуску, що ззів курку й гуску. Ум. за́кусочка.
Одинець, -нця, м.
1) Единственный сынъ. Оттепер то хоч і вмерти, одинця женивши.
2) Одинъ человѣкъ. Вони хоч проміж себе гуторять, а мені, одинцеві, та й ні сим. По одинцю. По одиночкѣ, по одному. Сіх ляхів дуків, срібляників по одинцю з хати вивождають.
3) Дикій кабанъ, волкъ, ходящій въ одиночку. Ум. оди́нчик, оди́нчичок. Тим я тебе полюбила, що въ батька одинчик.
Підбріхувати, -хую, -єш, сов. в. підбрехати, -брешу, -шеш, гл. Привирать, приврать, помогать во враньѣ. Я буду починати брехати, а ти підбріхуй. Там-той брехав, а ти підбріхуєш.
Плавзати, -заю, -єш, гл. = плазувати.
Роскопувати, -пую, -єш, сов. в. роскопати, -наю, -єш, гл. Раскапывать, раскопать, разрывать, разрыть. Стали вони роскопувати тую гору.