Бабрання, -ня, с. Занятіе грязной работой, пачкотня. Остогидло мені оце бабрання коло хати.
Гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! На гуслі грає, красно співає. 2) Скрипка. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Ум. Гу́сленьки. гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Гусовки шмарте до гусевниці.
Коростявий, -а, -е. = короставий. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Коростява чухмариться.
Ладний, -а, -е. 1) Согласный.
2) Красивый. Ладна баба без єдваби. Прибігаю до криниці, — беруть воду молодиці, — беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити. Лужко ж моє ладне, мальоване. Вона йому ладна. Она ему нравится. Пай він любить, а його жадна, най тота зрадить, котра му ладна.
3) Порядочный, взрослый. Він уже ладний парубіка був, як узяли в москалі.
4) Свѣжій, доброкачественный. Гуцульський кінь стає при достатній паші, ладній і здоровій воді сильний, живий. Ум. ладненький.
Манасти́рський, -а, -е. Монастырскій.
Навверле́ нар. 1) Наоборотъ. 2) Напрямикъ, не держась дороги (пойти); грубо напрямикъ (сказать). Сказати павверле.
Прадідівщина, -ни, ж. Наслѣдство, доставшееся отъ прадѣда.
Рубанець, -нця, м.
1) Полѣно, отрубокъ. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає.
2) = праник.
Скарбулитися, -люся, -лишся, гл. Свернуться въ кольцо, въ трубку.
Убрус, -са, м. = обрус. А в тій світлиці тисові столи, а по тих столах тонкі убруси.