Виклик, -ка, м. 1) Вызовъ. 2) Крикъ, восклицаніе. Виклик, вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків.
Відкопилити, -лю, -лиш, гл. Оттопырить (о губѣ). Оце! відкопилив губу!
Догарю́катися, -каюся, -єшся, гл. Добиться чего частымъ напоминаніемь.
Забу́ти, -ся. Cм. забува́ти, -ся.
Замі́тувати, -тую, -єш, гл. 1) Забрасывать, закидать. 2) Забрасывать, оставлять, не употреблять. Сей звичай тепер замішують.
І II, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. А жіночку свою любив і Господи єдиний! 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. . І вже, не справить горбатого могила.
Пробалакатися, -каюся, -єшся, гл. Проговориться, проболтаться. Він пробалакався перш сам, що отруєно того чоловіка. Верхнеднѣпр.
Протинятися, -ня́юся, -єшся, гл. Пробродить, прослоняться. Може ще днів зо три й протиняється тут.
Роз'їсти, -ся. Cм. розїдати, -ся.
Росхитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. росхита́тися, -та́юся, -єшся, гл.
1) Расшатываться, расшататься. Росхитавшись, бризнув в воду.
2) Раскачиваться, раскачаться.
