Дого́нити IІ, -ню, -ниш, гл. = II. Доганя́ти. Ніхто нічим тобі не дожене. Як узяв мені догонить. Він кожному догонить. Він не повинен догонити.
Живете́нь, -тня, м. Подпочва. Cм. живець 2.
Клятий, -а, -е. 1) Проклятый. Нехай кляті бенкетують. Жидюга... лічить гроші коло ліжка, клятий.
2) Переносно: упорный, упрямый.
Лепета́ти, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, болтать; говорить невнятно. Не тямить голова, що язик лепече. Лепече, як той пустий млин.
Набесі́дувати, -дую, -єш, гл. Наговорить, бесѣдуя. Набесідувала, наговорила, — взяла мазницю, за медом пішла.
Подочісуватися, -суємося, -єтеся, гл. Дочесаться, окончить причесываться (о многихъ).
Позбірати, -ра́ю, -єш, гл. Собрать (во множествѣ). Шатнувся миттю сам із хати своїх троянців позбірати. Ой роспустив вівці, та не позбіраю.
Скрепенити, -ню́, -ни́ш, гл. Прилѣпить скрепеник.
Тепличка, -ки, ж. Ум. отъ теплиця.
Тьох! меж.
1) Выраж, біеніе сердца.
2) Выраж. трель соловья. Соловейко як тьох, дак тьох.