Ворота, -ріт, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Ум. ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка.
Жи́лник, -ка, м. Первый понедѣльникъ великаго поста. Як прийде жилник, то не мине й винник. Cм. жилавий, жилний.
Наброди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Набродиться, утомиться ходьбой. Ой зірочці по хмарочці да й не набродиться.
Натрястися, -суся, -сешся, гл. Натрястись.
Обзиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обізватися, -звуся, -вешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться, заговорить; о животныхъ: кричать, закричать. Як зовуть, так і обзиваються. Обізвалась стара мати та на тім боці моря: «Не плач, не плач, дитя мов!» Обізвався старий батько: «Чого ждеш небого?» Обізвався в лісі пугач.
Позазночі нар. = позавчора.
Позбивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и збити, но о многихъ или о многомъ. Баран роги позбивав. Всіх нехай із глудзу позбиває.
Стожалля, -ля, с. Мѣсто, гдѣ ставятъ стоги.
Товстоногий, -а, -е. Съ толстыми ногами. Ведмідь товстоногий.
Флисник, -ка, м. Плотовщикъ.