Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білогрудий, -а, -е. Имѣющій бѣлую грудь, бѣлогрудый. Шейк., Ум. білогруденький.
Вертеп, -пу, м. 1) Пещера. Благовістив в Назареті, — стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любови в степи, вертепи понесли. Шевч. 2) Кукольный театръ, театръ маріонетокъ, на которомъ въ старину представлялась рождественская мистерія, а также и сцены изъ народной жизни.
Зноситися 1, -шуся, -сишся, сов. в. внестися, -суся, -сешся, гл. 1) Возноситься, вознестись, подыматься, подняться. Нехай лихий знесеться хоч до неба. К. Іов. 43. Уже качки зносяться. Камен. у. 2) Только сов. в. О птицахъ: снести яйцо.
Кривесенький, -а, -е., Ум. отъ кривий.
Перемальовувати, -вую, -єш, сов. в. перемалювати, -люю, -єш, гл. 1) Списывать, списать красками; перерисовывать, перерисовать (съ оригинала копію). Маляр перемалював собі нашого Миколу. 2) Измѣнить живопись. Маляр тебе послухав: бач, перемалював чобіт, як ти сказав. Кв.
Перечепити Cм. перечіплювати.
Продратися, -деруся, -ре́шся, гл. = продертися. Я пролізу, продеруся до дівчини в хижу. Чуб. V. 1118.
Фаска, -ки, ж. Кадушка для масла, сыру. Сім фасок масла. Грин. III. 501. Ум. фасочка. Желех.
Цуп! меж. Цапъ! Цуп-луп та й в кишеню. Ном. № 11065.
Шанувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. 2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128. 3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. І. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426. 4) шанувавши слухи ваші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: шануючи бога та й вас, яко ґречних. Фр. Пр. 88; шаную (кому) го́нор. Гн. І. 129.