Бракувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує.
2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Чого вам бракує, то си докупіт.
Відрадісно нар. Отрадно; радостно, весело. Що то молоді літа золоті людям! Що задумав, все йому можна, все йому відрадісно, все втішно.
Загиржа́ти, -ржу́, -жи́ш, гл. = заржати. Загиржав по-кінськи.
Їдець, -дця́, м. Ѣдокъ.
Обібрати, -ся. Cм. оббірати, -ся.
Оглядання, -ня, с. Осматриваніе.
Осміляти, -ля́ю, -єш, сов. в. осмі́лити, -лю, -лиш, гл. Ободрять, ободрить, внушать, внушить мужество, смѣлость.
Правотитися, -чуся, -тишся, гл. = правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити.
Сапальниця, -ці, ж. Полольщица.
Хльоп! меж., выражающее ударъ. А він бабу хльоп в писок. Cм. хляп.