Брязкотня, -ні, ж. Бряцаніе, звонъ.
Ватажник, -ка, м. Пастухъ овецъ. Уже з села ватажники ватагу гнали. Ватажник пас вівці.
Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Дворяни́н, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин.
Жури́ти, -рю́, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю.
Ля́шка, -ки, ж. 1) Полька. 2) Грядка.
Навпряме́ць, навпрямки́, нар. 1) = навпросте́ць. 2) Прямо, напрямикъ, откровенно. То такий чоловік, що ти йому все навпрямець кажи: гаразд буде.
Порозраювати, -раюю, -єш, гл. То-же, что и розраяти, но многихъ.
Чако, -ка, с. Киверъ. Ходить жовняр, ходить, в руках чако носить.
Шмалити, -лю, -лиш, гл. = смалити. Щетину із свині шмалили.