Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бусель, -сля, м. Листъ. Ном. № 13807. Вх. Пч. I. 16. Ум. буселько.
Ґонта́ль, -ля́, м. Желѣзный гвоздь, которымъ прибивается гонтъ. Хотин. у.
Дерев'я́ник, -ка, м. Раст. Lonicera xylosteum. Вх. Уг. 236.
Дуди́на, -ни, ж. ? Гей ти, коршмо, ти, дудине! праця моя в тобі гине. ЗЮЗО. ІІ. 595.
Замі́ркуватий, -а, -е. О хлѣбномъ зернѣ: щуплый, мелкій. Мнж. 180. Але сюю року заміркувате жито: таке дрібне, шо не знаю, шо то копа й видасть. Брацл. у. Заміркувата пшениця. Рк. Лев.
Змалювати, -люю, -єш, гл. Списать, написать, изобразить (красками, словомъ, мыслью). Та коли б була знала та з тобою не стояла, то б я собі була малярика мала, я б своє личенько тоді змалювала. Чуб. V. 100. Поки Бога змалюєм, то чорта звоюєм. Ном. № 10427. Була чорнява, в рум'янцях, уста червоні... змалювати б таку та дивитись. МВ. ІІ. 182. Ізмалювавши себе в своїй голові на поштарських, тільки погукував: «торкай!» Св. Л. 170.
Одностайно нар. Единодушно. Слави-рицарства козацькому війську доставати, за віру християнську одностайно стати. Дума. Одностайно бийтесь. К. ЧР. 250.
Попідмощувати, -щую, -єш, гл. 1) Подмостить (во множествѣ). 2) Подложить подъ что (во множествѣ).
Признаватися, -наюся, -є́шся, сов. в. признатися, -знаюся, -єшся, гл. 1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу. Чуб. V. 219. 2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Василь признався до того ножа. Н. Вол. у. 3) до кого. Давать, дать себя узнать. Мир. Пов. II. 49. Ой як вийдеш на улицю, — до мене признайся. Чуб. V. 85.
Прикривати, -ва́ю, -єш, сов. в. прикрити, -крию, -єш, гл. Прикрывать, прикрыть. Ой вирву я листочок та прикрию слідочок, щоб по милого мого, по слідочку його всяка птиця не ходила. Чуб. V. 528. Нічим грудини прикрити. Не во что одѣться. Ном. № 1527.