Діді́вщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає.
Збагаті́ти, -тію, -єш, гл. Разбогатѣть. З того часу цареве царство побільшало і збагатіло.
Зробок, -бка, м. Истощенный работою, негодный уже къ работѣ человѣкъ.
Кріпець, -пцю, м. = кріп.
Лебедець, -дця́, м. Ум. отъ ле́бідь.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. А вже нашу худобоньку наврочили люде.
Обіспати, -сплю, -спиш, гл. Заснуть. Люде вже облягли та обіслали.
Покрапати, -паю, -єш, гл. Покапать.
Сріблоглав, -ву, м. Глазетъ.
Суперечка, -ки, ж. Ум. отъ суперека.