Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Вередливо, нар. Капризно, прихотливо.
Напа́трати, -раю, -єш, гл. О птицахъ: ощипать нѣсколькихъ и приготовить для варки или жаренья.
Пласток, -тка, м. У горшечниковъ: комъ размѣшанной глины овальной формы, приготовленный для работы изъ него.
Позлітати, -та́ємо, -єте, гл.
1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала.
2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються.
Припадок, -дку, м. Случай. Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав. Як совітуєш в таковом моїм припадці?
Припнути, -пну, -не́ш, гл. = прип'ясти. Припну фартух дорогий.
Сторжити, -жу, -жи́ш, гл. = сторгувати. Я сторжив коня.
Сторчак, -ка, м.
1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать.
2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній.
3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки?
Цілиця, -ці, ж.
1) = цілина. Орали ми цілицю, сіяли ми пшеницю.
2) Соль, добываемая изъ земли въ кристаллахъ.