Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Асе́сорський, -а, -е. Свойственный, принадлежащій становому приставу.
Збави́тель, -ля, м. Спаситель. Перестань тужити, зачни благати Збавителя. Чуб. V. 119.
Напуча́ти, -ча́ю, -єш и напучувати, -чую, -єш, сов. в. напути́ти, -пучу, -тиш, гл. Указывать, указать путь, надоумливать, надоумить. Хиба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють. Новомоск. у. Я тебе розважала, напучала, як рідна мати. Г. Барв. 246. Тепер я тебе напучу, як помиритися з жінкою. Г. Барв. 343. Мабуть нечистий напутив його. К. ЧР. 29.
Плюгавець, -вця, м. Гадкій, дрянной, презрѣнный человѣкъ. Пакосник ти паскудний! плюгавець! К. ЧР. 245.
Порозвеселяти, -ля́ю, -єш, гл. Развеселить (многихъ).
Прибагати, -га́ю, -єш, сов. в. прибагти и прибагнути, -ну, -неш, гл. Имѣть, возымѣть странное желаніе. Желех.
Прироблювати, -люю, -єш, гл. = приробляти.
Розм'єскати, -каю, -єш, гл. Раздавить, размозжить. Вх. Зн. 60.
Ряжечка, -ки, ж. Ум. отъ ряжа. Черниг. у.
Чмалений, -а, -е. = чмелений. Хмара хмару швидко гоне, грім по небу торохтить, вітер плаче, вітер стогне, дощ по вікнах порощить. Під чмалену сю незгоду мов побиті люде сплять. Сніп. 105.