Вітка, -ки, ж. 1) Ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Хороша, як вітка. 2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. 3) Притокъ. Вішки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. 5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: вітку набити.
Забринжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Зажужжать. Кулька забринжала.
Лопуша́ний, -а, -е. = лопуховий. дурень лопуша́ний — презрительно о простонародьѣ. Гордують — от не токмо вельможнії, а й так дурні лопушані.
На́дтічка, -ки, ж. = підтічка.
Острововна, -ної, ж. Свинья.
Поболітися, -ліємося, -єтеся, гл. Заболѣть (о многихъ). Боли му ся поболіли, сам бідний заслаб.
Позаддя, -дя, с. = позадь.
Поперенизувати, -зую, -єш, гл. Перенизать (во множествѣ). Давно не перенизувала намиста, треба сісти та поперенизувати, а то ще порветься.
Потовпити, -плю, -пиш, гл. Умѣстить, помѣстить.
Собор, -ру, м. 1) = собір. 2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Ум. соборець, собо́рчик.