Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бляшка, -ки, ж. 1) Ум. отъ бляха. 2) Головной уборъ невѣсты. Kolb. І. 43.
Вигойкувати, -кую, -єш, гл. Весело выкрикивать. А невіста (п'яна) іде з міста та вигойкуючи. Гол. II. 477.
Воюватися, -воююся, -єшся, гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.
Переділка, -ки, ж. 1) Перегородка. Лохв. у. 2) Половина мички. Вас. 201. Ум. пере́ділочка. Конст. у.
Підмостка, -ки, ж. 1) Подмостки. Серед церкви поставили високі підмостки. Левиц. Пов. 48. 2) Подставка, всякій предметъ, подставленный, подложенный подъ другой для поддержанія его, напр.: дощечка, подложенная подъ болѣе короткую ножку стола. Підмостку треба під ніжку найти, а то стіл хитається. Конст. у.
Поздовжний, -а, -е. = подовжний. По дорозі від Теплика до Кам'янок єсть поперечний яр і поздовжний видолинок. Св. Л. 306.
Померанець, -нця, м. Апельсинь. Приносить жид до Потоцького цетрини й померанці. Рудч. Ск. II. 204.
Трояко нар. = трояково.
Туренка, -ки, ж. Ум. отъ турня.
Удирати, -раю, -єш, сов. в. удерти и удрати, удеру, -реш, гл. 1) Отдирать, отодрать, оторвать часть чего. Удери аршин сукна. удрав до гапликі́в. Плохо сдѣлалъ, испортилъ. Ном. № 12469. 2) Только сов. в. Ударить. По щоці вдрала. КС. 1887. VI. 469. Удрав долонею з уси мочі. Мир. ХРВ. 63. Удрав по руці добре. Рудч. Ск. І. 195. 3) Преимущ. сов. в. Хорошо и съ силой сдѣлать, то-же, что ушкварити, уджиґнути. Мкр. Н. 30. Подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубранівна вдрала, так уже за всіх! Що за танцюра. Кв. Козака як удремо! Федьк. 4) удрати штуку. Выкинуть штуку. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать. Св. Л. 70. 5) удрати рюмка. Заплакать. Чи не вдере Микола рюмка? Зміев. у.