дзьобавка

Дзьо́бавка, -ки, ж. Родъ каши изъ пшеницы, которую ѣдятъ съ медомъ, сахаромъ. Шух. I. 143.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 380.

Випадкові слова

Горе́лі, -ре́ль, ж. мн. Качель. Cм. Реля 1. МУЕ. ІІІ. 169.

повністю...

Башточка, -ки, ж. Ум. отъ башта.

повністю...

Витришкати, -каю, -єш, гл. 1) Выпроводить, прогнать. Сьогодня насилу витришкала його, — поїхав до бджіл, а то все дома сидить. Зміев. у. 2) Попусту растратить. Поїхав на ярмарок, нічого не купив, а всі гроші витришкав. Зміев. у.

повністю...