Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
Дуженький, -а, -е., Ум. отъ дужий. Довольно сильный.
Золотариха, -хи, ж. Жена золотыхъ дѣлъ мастера.
Начепуритися, -рюся, -ришся, гл. Принарядиться. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, ні притулитися.
Обцілувати, -лую, -єш, гл. Расцѣловать. Хоч оплачу, обцілую мою єдину дитину.
Родзинки, -нок, ж. мн. Изюмъ. Каплоуху хоч родзинками годуй, а все буде каплоуха. Ум. родзи́ночки.
Самовладність, -ности, ж. Самовластіе, самодержавіе.
Смик I, -ку, м.
1) Смычокъ. Грай, музико, бо ти звик, дери лика, роби смик.
2) ? Гладкий, як смик.
3) ? Летіли индики, а в три смики.
4) мн. Двѣ вертикальныя пластинки, которыя неподвижно соединяютъ верхнюю и нижнюю части ярма.
5) ба́бин смик. Названіе парня, который ради состояніи женится на старой женщинѣ.
Стоянок, -нка, м.
1) Ум. отъ стоян.
2) Родъ дѣтской игры.
Утокмачити, -чу, -чиш, гл. Втиснуть, випхнуть.