Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ.
Коць, -ця, м.
1) Коверъ. А коць важний з розводами, і посередині великий орел. Ну, тепер, діти, несіть жне до церкви. От ми положили його на коць та й понесли.
2) Одѣяло тканое — шерстяное, шелковое. Ліжко, заслане мняким шовковим коцем.
Лиході́й, -дія, м. Злодѣй. Ведено з ним двох лиходіїв на смерть.
Мизе́рний, -а, -е. 1) Убогій, бѣдный. Смиренного возносить на високість, мизерного із нужди визволяє. 2) Жалкій, несчастный, бѣдственный; ничтожный. Приїхало сюди воно на окономію недавно, таке миршаве, обшарпане, мизерне, замліле. 3) Болѣзненный, худой, тощій. Нігде не видко було ні одного блідого, мизерного лиця.
Негайний, -а, -е. Спѣшный, экстренный. Десь у мого миленького та негайна робота.
Нікудою нар. Некуда, нѣтъ пути (употребляется только, когда говорится о дорогі). От ти вже назад не вийдеш, бо нікудою.
Розсідлати, -ся. Cм. розсідлувати, -ся.
Товстючий, -а, -е. Очень толстый, очень жирный.
Шайнути, -ну, -неш, гл. Дунуть. Як шайнули буйні вітри.
Шпориш, -шу, м. Раст. Polygonum aviculare L.