Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дроби́нник, -ка, м. 1) Пастухъ гусей. 2) Дворъ и хлѣвъ, гдѣ содержать домашнюю птицу.
Заґеро́вувати, -вую, -єш, сов. в. заґерува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Загинать, загнуть. Почали заґеровувати ногу за голову; аж кістки їй тріщать, а вона її суверделить угору. Грин. II. 167. 2) Запрашивать, запросить дорого. Заґерував ти з його багато. Лохв. у.
Заса́дчик и заса́дчичок, -чка, м. Ум. отъ засадець.
Застьо́ла, -ли, ж. Полотно, которымъ накриваютъ, застилаютъ возъ, когда на него нагружаютъ хлѣбъ. Александр. у. ( Залюбовск.).
Коїтися, -їться, гл. безл. Происходить, дѣлаться (преимущественно о дурномъ). На дворі таке коїться, що і виглянути ж можна. Канев. у. Якесь іще лихо коїться. МВ.
Ліхта́рня, -ні, ж. 1) Фонарь. Федьк. III. 165. 2) Въ церковномъ зданіи: цилиндрическая башенка, на которой покоится глава церкви. Шух. І. 115 — 117.
Оведян, -на, м. Раст. Primula elatior. Лв. 101.
Підстарий, -а, -е. Не молодыхъ лѣтъ. Г. Барв. 86. Воли у мене підстарі були — літ з десять було їм, — так я й продав, продав, а собі купив молодчі. Волч. у.
Покудовчити 2, -чу, -чиш, гл. 1) = покудлати. 2) Отколотить.
Похмуро нар. Угрюмо. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50.