Заві́шувати, -шую, -єш, сов. в. заві́сити, -шу, -сиш и заві́шати, -шаю, -єш, гл. 1) Вѣшать, повѣсить. Такого дітей, що й гілля не здержало б (як би завісив). А його мила не злюбим, гей повела його въ сад та й завішала. 2) Завѣшивать, завѣсить; увѣшивать, увѣсить, обвѣшивать, обвѣсить чѣмъ-либо. Він усе просив завісити вікна. Купалочка з купа вийшла та й кропом очі завішала.
Заґа́витися, -влюся, -вишся, гл. Зазѣваться, засмотрѣться.
Зайде́й, -де́я, м. = зайда і.
Лома́чище, -щі, ж. Ув. отъ ломака.
Повідчиняти, -наю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Царські врата повідчинювані.
Султанчик, -ка, м.
1) Ум. отъ султан.
2) Раст. а) Турка angustifolia L. б) мн. Typha latifolia L.
Ув'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. ув'язатися, -жуся, -жешся, гл. Привязываться, привязаться, приставать, пристать. Ой вернись, бідо! чого ти вв'язалась?
Усеношна, -ної, ж. Всенощная.
Цятований, -а, -е. = цяткований.
Шпигнути, -гну́, -гне́ш, гл. Однокр. отъ шпигати.
1) Кольнуть. Як раз Гибсона і насів, шпигнув в висок над правим оком.
2) Кольнуть, уколоть словами. Він її то тим, то сим, та й шпигне, а як коли, то й при людях.