Ай! I, меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли.
Богарадити, -джу, -диш, гл. Помогать матеріально, благодѣтельствовать. Я ціх людей ніколи не богарадив.
Верб'Я, -б'я, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте.
Дуба́рь, -ря́, м. Большой дубъ. Дубарі товстелезні.
Напекарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Напечь (хлѣба)!
Неприступно нар. Недоступно.
Поборотися, -рюся, -решся, гл. Побороться. Поборовся б, як би малось сили.
Позалютовувати, -вую, -єш, гл. Запаять (во множествѣ).
Сопівка, сопілка, -ки, ж. Свирѣль. Всяк чоловік в свою сопілку грає. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Ум. сопі́вочка, сопі́лонька, сопі́лочка. Сопілочка з калиночки, ясенове денце.
Стрий, стрия, м. Дядя.