Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Галуза, -зи, ж. Вѣтвь. Ум. галузка. Галузонька. Є у лісі галузонька.
Доле́гливий, -а, -е. Донимающій, настойчивый. Cм. долігливий.
Досто́ювання, -ня, с. Достаиваніе.
Друкува́ння, -ня, с. Печатаніе.
Єпа́рхія, -хії, ж. Епархія. Викарій їздив по єпархії.
Зяб, -би Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью подъ яровой хлѣбъ. На зяб орати. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес.
Їхній, -я, -є. = їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Перейшов у їхню віру.
Обтяжно нар. = обтяж.
Помикати 2, каю, -єш, гл.
1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу.
2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш.