Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Відіймати, -маю, -єш, сов. в. відійняти, -йму, -меш, гл. Отнимать, отнять. Воли випрягає, пугу одіймає. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме.
Возирка, -ки, ж. = возівня.
Джиґи́ря, -рі, ж. Горло съ легкими и печенью у овцы.
Коропавиця, -ці, ж. = коропа.
Лихосло́в, -ва, м. Ругатель, сквернословъ.
Ля́шити, -шу, -шиш, гл. Полонизировать.
Паздір'я, -р'я, с. Кострика. Прядівце чесала... паздір'я відпадує.
Розумниця, -ці, ж. Умница.
Утоптати Cм. утоптувати.